ТЕХНОЛОГІЇ

Історія із залученням величезних інвестицій для Харківського авіазаводу від американської компанії отримала несподіване продовження.
Раніше здавалося, що таке можуть собі дозволити тільки власники розкішних багатомільйонних вілл. Сьогодні ж усе набагато доступніше.

Якщо ви мрієте втекти на край світу, то крижаний континент - саме те, що треба

01.12.2017 10:06
 Якщо ви мрієте втекти на край світу, то крижаний континент - саме те, що треба
Лише уявіть - увесь рік працювати серед криги та пінгвінів. Не ким-небудь, а зимівником! Зокрема, на українській науковій станції "Академік Вернадський". Середня температура влітку тут - близько 0 градусів за Цельсієм, взимку - не вища мінус 18 градусів. Близько 300 днів на рік падає сніг. Так, тут усе не схоже на наше життя - і клімат, і побут, і робота.
 
То як стають зимівниками? Скільки вони отримують за таку роботу? Як там живуть? 
 
Про це розповідають досвідчені зимівники Микола Весельський, який двічі по року працював в Антарктиді, та Віктор Лук’ященко, учасник п'яти експедицій та керівник нинішньої, 22-ї.
 
- Як потрапити на роботу в Антарктиду?
 
В. Лук’ященко: - Команда зимівників складається з дванадцяти осіб. Половина з них - науковці: геофізики, біологи та метеорологи. Цих людей відправляють на станцію наукові інститути. При цьому враховують фаховість, стаж роботи та наукові досягнення.
 
Інші шестеро осіб - допоміжний персонал. Це системний адміністратор, лікар, моторист, механік та кухар. Від їхньої роботи залежить комфорт та безпека функціювання станції. Таких людей ми шукаємо по всій Україні. Раніше давали оголошення на сайті Національного антарктичного центру. Але для нинішньої експедиції довго не могли дібрати лікаря та моториста. Тоді я звернувся на біржу праці, подав вакансії. Після цього на кожну з них до нас звернулося 40 - 50 охочих! Тож змогли вибрати потрібні кандидатури.
 
- Дуже цікаво, як проходив відбір...
 
- О, він завжди дуже серйозний. Адже ми - мов космонавти на орбіті. Чому? Бо працюємо в обмеженому просторі та невеликим колективом. І так - увесь рік! Тож враховують стан здоров'я кандидатів. А ще - психологічний стан - і їхній, і їхніх родичів.
 
Пригадую, декілька років тому вже затвердили кандидатуру лікаря в нашу команду. Аж раптом напередодні цієї поїздки стіною стала... його теща! Почала скандалити та бідкатися - мовляв, куди це її зять їде, як це він залишає дітей, руйнує родину?! І врешті-решт лікар відмовився від експедиції - заради спокою в сім'ї. А ми були змушені шукати іншу кандидатуру.
 
- Знаю, що багато учасників попередніх експедицій потім потрапляє до складу нових. Невже така нелегка робота затягує?
 
- Не в тому річ. Просто дуже важливо їхати в Антарктиду з тими, кого ти вже бачив у роботі. Та й суто психологічно це добре згуртовує команду. І нині серед моїх колег є ті, хто раніше вже зимував зі мною в Антарктиді.
 
- На станції працюють лише чоловіки?
 
- Так. Щоправда, один раз представниць прекрасної статі таки включили в команду. Це було у 1997 році. Тоді у складі експедиції було одразу чотири жінки - геофізичка, дві метеорологині та кухарка. Але такий експеримент, щиро кажучи, виявився невдалим. Чому? Бо жінки пересварилися поміж собою. Між ними виникали конфлікти, непорозуміння. Це вносило дискомфорт у психологічну атмосферу. Можливо, то були особливості саме їхніх характерів. Але відтоді експедиції стали суто чоловічими за складом.
 
- Розкажіть про звичайний робочий день зимівника...
 
М. Весельський: - Кожен зайнятий своєю справою. Метеорологи стежать за погодою, моторист перевіряє роботу дизельних двигунів, системний адміністратор опікується комп'ютерною технікою, кухар варить їсти... Я - орнітолог, тож займався дослідженням птахів на континенті. Сусідами станції є пінгвіни - там гніздиться понад 200 пар.
 
У наші робочі обов’язки також входила риболовля. На звичайні вудки ловили тамтешню рибу: широколобу нототенію, антарктичного плоскорила і льодяну щуку. А ще обов'язкова робота кожного працівника - відгортати сніг. Адже майже постійно тут дмуть штормові вітри і йде сніг. Тож майже щодня нам доводилося завзято працювати лопатами, розчищаючи територію станції від снігу.
 
- Який побут на станції?
 
- Живуть дослідники по двоє в кубрику. Приміщення станції оснащене всіма вигодами: кухня, їдальня, душові кабіни, пральня, лазня. Є на станції бібліотека і домашній кінотеатр. І навіть справжій бар! Єдине, чого немає, - інтернету та телебачення. Тож зв'язок із зовнішнім світом ми підтримуємо по спеціальному каналу зв’язку - за допомогою коротких текстових повідомлень. І лише раз на два-три тижні є змога телефонувати рідним.
 
- А скільки вже українців побувало на антарктичній станції "Академік Вернадський"?
 
- Українські експедиції працюють там з 1996 року. Відтак за 21 рік учасниками антарктичних експедицій стало понад 200 наших земляків. Дехто - по два-чотири рази. Я сам зимую тут уже вшосте.
 
- Чи добре оплачує держава таку складну роботу - далеко від батьківщини, у суворих кліматичних умовах?
 
- Допоміжні працівники отримують однакову зарплату. Цього року вона становить 14 тисяч гривень на місяць. У наукових працівників зарплата трохи більша, і в кожного - різна: їхні оклади встановлюють наукові інститути, які скеровують людей в Антарктиду. Приміром, у 2007 році ми отримували 6000 гривень на місяць - тоді це було 1200 доларів. А нині отримуємо приблизно 15 000 - це приблизно 550 доларів. Ці гроші надходять на банківську картку зимівника, яку він має в Україні. Адже в Антарктиді гроші взагалі не потрібні.
 
Сергій БОВКУН, газета Експрес

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

N

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://polit-ua.com

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter